СИМВОЛИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Спецпроєкт про досягнення, явища та знакові події, що допомогли сформувати українську ідентичність.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА БІЗНЕС
Українські телекомунікації
За роки незалежності телекомунікації стали фундаментом модернізації країни. У 1990-х сформувався український інтернет: було делеговано домен .ua, з’явилися перші вузли доступу, здійснено підключення через супутникові канали. Подальші десятиліття принесли нові технології — від ADSL до оптики, запуск мобільного зв’язку та інтернету 3G і 4G. Сьогодні галузь — це критична інфраструктура, яка забезпечує роботу держави, бізнесу й безпеку країни у воєнний час.
Символом цієї галузі є «Укртелеком» — національний оператор фіксованого зв’язку, який понад три десятиліття залишається лідером. Компанія володіє найбільшою оптичною мережею в Україні — понад 90 тисяч кілометрів ліній, що дають змогу підключати понад 3 млн домогосподарств. Попри виклики війни, «Укртелеком» модернізує інфраструктуру, інвестує у розвиток енергонезалежного інтернету на базі GPON та забезпечує якісний зв’язок для критичних установ, бізнесу й громадян.
У 2024 році компанія перерахувала понад 1,3 млрд грн податків, залишаючись одним із найбільших платників у галузі. Високий рівень лояльності абонентів (NPS 67% у 2025 році) підтверджує, що «Укртелеком» не лише зберіг свою роль у важкі часи, а й став символом технологічної незламності.
Компанія активно інвестує у відновлення та модернізацію мереж після воєнних руйнувань. «Укртелеком» одним із перших відновлював зв’язок у деокупованих населених пунктах — від Київщини до Харківщини — і сьогодні розширює покриття сучасних оптичних технологій навіть у найвіддаленіших громадах. Це робить його не лише інфраструктурним гігантом, а й важливим елементом цифрової стійкості та безпеки країни.
Харчова промисловість
Харчова галузь — одна з базових для економіки: вона забезпечує продукти для внутрішнього ринку та формує значну частку експорту. Підприємства впроваджують сучасні технології й міжнародні стандарти якості, що робить українські товари конкурентними у світі.
Одним з символів галузі є компанія «Глобино». Вона починала у 1998 році як невелика бійня, а сьогодні перетворилася на вертикально інтегровану групу підприємств, що об’єднує м’ясокомбінат, маслосирзавод, свинокомплекс, агровиробництво та потужну дистриб’юторську мережу. Завдяки ефективному менеджменту та модернізації виробництва компанія стала одним із лідерів харчової індустрії України.
Сьогодні під брендом «Глобино» випускається широкий асортимент продукції: ковбаси, м’ясні вироби, сири, вершкове масло, молочні продукти. Виробництво базується на поєднанні традиційних рецептів і сучасних технологій, а якість продукції підтверджена більш ніж 30 галузевими нагородами.
Особливу роль у розвитку компанії відіграє філософія «правил Глобино»: простота, якість, зручність, доступність і смак. Саме завдяки цим принципам продукція стала впізнаваною в кожному регіоні країни. Група активно розвиває власну сировинну базу, що забезпечує незалежність від коливань ринку та стабільність у виробництві.
Таким чином, «Глобино» — це символ української харчової промисловості, який демонструє, як локальний бізнес може вирости у компанію національного масштабу, зберігаючи при цьому фокус на якості й споживачеві.
Укрзалізниця — символ стійкості та єднання
«Укрзалізниця» — одна з найбільших державних компаній і справжній символ транспортної системи України. Вона поєднує пасажирські й вантажні перевезення, забезпечуючи зв’язок між регіонами та вихід до світових ринків. Із перших днів війни УЗ стала опорою для держави: організувала евакуацію мільйонів людей, перевозила гуманітарні вантажі, забезпечувала логістику для армії. Попри обстріли та руйнування інфраструктури, залізничники щодня відновлюють колії та станції, демонструючи феноменальну стійкість.
Сьогодні компанія продовжує модернізацію рухомого складу, розвиває електрифікацію та цифрові сервіси, працює над інтеграцією з європейською транспортною системою. УЗ — це не лише перевезення, а й приклад того, як національна компанія здатна виконувати стратегічну роль у найважчі часи. Вона стала символом надійності, мобільності та єднання, довівши: українська залізниця — це артерія, яка підтримує життя країни навіть у періоди найбільших викликів.
Український фінансовий сектор
За три десятиліття незалежності банківська система України пройшла шлях від кризи довіри й масових банкрутств до сучасного ринку з десятками стабільних установ. Ключовими віхами стали очищення сектору після 2014 року, поява міжнародних стандартів регулювання та масове впровадження безготівкових платежів. Частка операцій картками постійно зростає, а мобільні додатки банків поступово витіснили відділення як головний канал обслуговування. Війна 2022 року знову випробувала систему на міцність, але банки зберегли стійкість, забезпечивши безперервність платежів і роботу інфраструктури навіть в умовах блекаутів. Ось дві установи, які можна назвати символами галузі.
ПриватБанк
Найбільший банк країни — і за кількістю клієнтів, і за обсягами операцій. Після націоналізації у 2016 році Приватбанк зміг стабілізуватися та залишитися лідером роздрібного ринку. Його фірмовою рисою став розвиток власних ІТ-рішень: онлайн-сервіс «Приват24» давно вважається базовим фінансовим інструментом для мільйонів українців. Банк активно працює у сфері корпоративного кредитування, обслуговує держсектор, а в останні роки розширює цифрові сервіси — від миттєвих платежів до інтеграцій з держзастосунком «Дія». Попри судові й політичні суперечки навколо минулого власників, Приватбанк залишається системоутворюючим гравцем, без якого складно уявити сучасний фінансовий ландшафт.
monobank
monobank стартував у 2017 році як проєкт без відділень і швидко став символом нової хвилі цифрових фінансів. Банк зробив ставку на простий мобільний додаток, прозорі тарифи та інноваційні сервіси на кшталт миттєвого кредитного ліміту чи «розстрочки в один клік». Станом на 2025 рік клієнтська база перевищує 9 млн осіб. Mono активно працює з молодшою аудиторією, пропонуючи дитячі картки та гейміфіковані рішення, а також виходить на ринок малого бізнесу. Попри відсутність власної мережі відділень (є лише точки видачі карток для клієнтів), він зумів стати другим за впізнаваністю брендом у банківському секторі, довівши, що майбутнє українських фінансів — за мобільними технологіями.
Rozetka — символ становлення української e-commerce
Rozetka почала у 2005 році як інтернет-магазин, заснований Владиславом Чечоткіним та Іриною Чечоткіною. Згодом переросла у мультикатегорійний маркетплейс, що задав стандарти зручності купівлі онлайн і підштовхнув ринок від «бутіків електроніки» до платформи з тисячами продавців і мільйонами позицій. Компанія інвестувала у логістику й автоматизацію складів, що дозволило скоротити шлях товару до клієнта.
Під час повномасштабної війни Rozetka зберегла операційну присутність, відновлювала роботу пошкоджених точок видачі й розширювала мережу, підтримуючи попит на безпечні безготівкові покупки в країні, яка воює. Станом на 2024–2025 роки компанія поєднує онлайн із офлайном, маючи сотні точок видачі по країні, і, будучи маркетплейсом, залишається одним із головних «входів» українців у світ онлайн-торгівлі. Її внесок у те, як купує сучасна Україна, очевидний.
«Нова пошта» — логістика, що змінила країну
Логістика стала невидимою інфраструктурою сучасної України: від e-commerce до малого бізнесу, від держсервісів до гуманітарних місій. За роки Незалежності ринок пройшов шлях від «передач через провідника» до експрес-доставки з відстеженням у смартфоні, фулфілментом і платіжними сервісами. У час повномасштабної війни саме логістика забезпечила мобільність економіки, підтримала евакуації, волонтерів і безготівкові розрахунки — те, що напряму впливає на стійкість держави.
«Нова пошта» — символ цієї трансформації. Заснована у 2001-му підприємцями Вячеславом Климовим, Володимиром та Інною Поперешнюками, вона виросла з перших відправлень у всеукраїнську мережу, що задала стандарт «доба між містами» й змінила очікування від сервісу. Компанія першою масово поєднала офлайн-інфраструктуру з цифровими інструментами: застосунок, самостійне створення відправлень, кур’єрську доставку, фулфілмент для онлайн-магазинів. Паралельно вибудувала фінтех-контур через NovaPay — пришвидшила розрахунки, дала готові платіжні рішення малому бізнесу й посилила безготівкову економіку. Міжнародний напрям Nova Post вивів Україну на ринок ЄС, а власна авіакомпанія Supernova Airlines додала ланку керованого ланцюга поставок. У війну компанія зберегла сервіс, інвестувала в мережу, а її гуманітарні програми стали опорою для волонтерів. Саме «Нова пошта» зробила доставку частиною повсякденного життя та економічної незалежності — і тому закономірно стала символом української логістики.
ДТЕК — лідер змін в електроенергетиці
За 20 років ДТЕК пройшла шлях від керування традиційною генерацією та вугледобувними активами до диверсифікованої енергогрупи з фокусом на модернізації, цифровій трансформації та «зелених» проєктах. Компанія масштабувала вітрові й сонячні станції, першою в Україні запустила промислові системи накопичення енергії, інвестує у мережеву інфраструктуру й енергоефективність. Під час повномасштабної війни вона відновлювала електропостачання, утримувала генерацію під обстрілами, розширювала видобуток газу та шукала фінансування на відбудову.
Сьогодні ДТЕК працює і на зовнішніх ринках: розвиває ВДЕ-портфель у ЄС, завершує великі вітрові проєкти, тестує нові технології та формати партнерства. Без зайвих компліментів, це один із символів української енергетики: системний індустріальний гравець, що витримує кризові цикли, інвестує в майбутнє галузі та задає планку її технологічності.
IT на експорт: N-iX, Intellias, Grammarly, Ajax Systems
Українська IT-галузь за три десятиліття виросла з невеликих софтверних студій у стратегічний сектор економіки. Сьогодні ІТ забезпечує понад 4% ВВП країни, формує один із найбільших експортних потоків та має імідж «цифрового фронтиру» України. Її рушійна сила — компанії, що зуміли вийти на глобальні ринки.
N-iX. Заснована у Львові в 2002 році, компанія стала одним із перших гравців, які вивели українські ІТ-послуги на міжнародний рівень. N-iX співпрацює з клієнтами у Північній Америці та Європі, спеціалізуючись на розробці програмного забезпечення для фінансових сервісів, телекомунікацій та рітейлу . Вона стала символом зрілості галузі, яка вміє не лише писати код, а й будувати довгострокові партнерства з корпораціями світового рівня.
Intellias. Одна з найбільших сервісних ІТ-компаній України, що працює з 2002 року. Вона налічує понад 3000 спеціалістів і має офіси в Європі, США та на Близькому Сході. Intellias спеціалізується на automotive, навігаційних системах, фінтех- та телеком-рішеннях, входить у глобальні рейтинги аутсорсингових лідерів і неодноразово визнавалась одним із найкращих роботодавців країни.
Grammarly. Стартувавши у Києві, проєкт перетворився на одного з найбільш відомих українських «єдинорогів». Grammarly створив онлайн-сервіс для перевірки англійської мови, яким користуються мільйони людей у всьому світі. Його історія — приклад того, як українська команда може побудувати продукт із глобальною впізнаваністю, що конкурує на ринку edtech.
СИМВОЛИ ЄДНОСТІ
Вишиванка
Вишиванка — не просто традиційна сорочка, а видимий код української ідентичності. Вона століттями супроводжувала людей у побуті та обрядах, виконуючи роль оберега й маркера належності до спільноти. Її корені сягають давнини, а перші школи вишивки відомі ще з часів Київської Русі. У ХІХ–ХХ століттях вишиванка стала способом заявити про окремішність української культури. Навіть у періоди заборон і репресій люди берегли сорочки як родинну цінність, ховали їх і передавали далі — тому що це був тихий, але впертий знак «ми є». Згодом українська вишивка вийшла у світ: її презентували на міжнародних виставках, вона з’явилася в європейських магазинах, а в незалежній Україні пережила ренесанс і інтегрувалася в сучасну моду — від повсякденного одягу до високих подіумів. Сьогодні вишиванка є універсальним символом єдності: її однаково одягають у різних регіонах і діаспорах, змішуючи техніки й орнаменти, але щоразу підтверджуючи відчуття спільної історії, гідності та незламності.
Революції спротиву
Революція на граніті (1990). Студентське голодування в центрі Києва стало першим масовим ненасильницьким протестом пізнього СРСР. Вимоги — від перевиборів до відмови підписувати новий союзний договір — артикулювали про право українців на власний політичний курс. Перемога протестувальників легітимувала Майдан як інструмент тиску суспільства на владу і стала кроком до Незалежності, заклавши традицію самоорганізації та громадянської відповідальності.
Помаранчева революція (2004). Фальсифікації під час президентських виборів спричинили мирну мобілізацію сотень тисяч людей. Майдан тоді відстояв право на чесне волевиявлення. Помаранчева революція сформувала політичну культуру публічного контролю, унаочнила європейський курс і засвідчила, що громадяни готові захищати процедури, без яких не існує демократії.
Революція Гідності (2013–2014). Відмова від асоціації з ЄС і насильство проти мирних протестів перетворили Євромайдан на загальнонаціональне повстання за свободу і людську гідність. Попри репресії та розстріли, суспільство змусило режим Януковича відступити, а країна остаточно зробила цивілізаційний вибір. Революція Гідності стала точкою неповернення: з неї почалася нова політична нація, для якої права, єдність і готовність до самопожертви — основа державності.
Гімн України
Гімн «Ще не вмерла України…» — один із найголовніших символів нашої держави. Його історія почалася восени 1862 року, коли етнограф і поет Павло Чубинський написав вірш, що став маніфестом української національної гідності. Музику до нього створив композитор Михайло Вербицький, і вже у 1865 році твір уперше пролунав публічно в Перемишлі.
Упродовж десятиліть пісня поширювалася серед українців у різних частинах світу, набуваючи дедалі більшого значення. Вона звучала під час боротьби за незалежність УНР та ЗУНР, стала офіційним гімном Карпатської України в 1939 році. Попри заборони та переслідування в Російській імперії й за радянської влади, гімн вижив завдяки силі народної пам’яті.
З кінця 1980-х він знову здобув широку популярність: звучав на мітингах, демонстраціях, під час студентської Революції на граніті. Після проголошення Акту незалежності 1991 року «Ще не вмерла Україна» офіційно закріпилася як державний гімн. Сьогодні його виконання єднає українців у найважливіші моменти — як символ незламності, свободи та прагнення жити на рідній землі.
Волонтерство
Сучасне українське волонтерство — це не «допомога поруч», а інфраструктура громадянської стійкості. Волонтерство виросло після 1991 року, але справжнього масштабу набуло в 2014-му, коли суспільство самоорганізувалося, щоб підставити плече армії, переселенцям і постраждалим. Унікальність явища в тому, що практика випередила закон: рух сформувався стихійно, а правове регулювання (зокрема закон 2011 року та подальші зміни) лише наздоганяло реальність.
Під час повномасштабної війни волонтерство стало повсякденною нормою: мільйони людей донатять, збирають спорядження, везуть гуманітарні вантажі, розбудовують логістику і прозорі фонди. Це — довіра, що конвертується у швидкість і результат, недосяжні для бюрократичних процедур. Волонтерські ініціативи не підміняють державу, але критично закривають «вузькі горлечка» у найтяжчі моменти, формуючи культуру відповідальності та співучасті. Саме тому в рейтингах довіри волонтери стабільно серед лідерів, а сам рух став ознакою зрілої політичної нації, яка здатна самоорганізуватися заради спільної мети — зберегти людей, громади й державність.
Стиль як ідентичність
Світ визнав: носити Made in Ukraine – це модно
Українські fashion-бренди голосно заявили про себе в світі. Вони говорять не тільки про тренди та стиль, а й про нашу культуру: носити українське – це модно.
Віта Кін – перша дизайнерка України, яка завоювала довіру найвпливовіших світових інфлюенсерів, таких як Демі Мур та Кетрін Зета-Джонс. Vita Kin – це бренд українських суконь-вишиванок та сорочок, які успішно популяризують культуру та етнос українців у світі. Засновниця бренду навіть створила колекцію унікальних суконь з українською вишивкою для Gucci.
В речах бренду FROLOV! Виходять у світ такі знаменитості, як Doja Cat, Ріта Ора, Дженніфер Лопес, Бейонсе та нова поп-ікона Сабріна Карпентер. Бренд був заснований дизайнером Іваном Фроловим у 2015 році і швидко здобув популярність сміливим дизайном та силуетами, які запам’ятовуються прозорими матеріалами, спокусливими корсетами, витонченою вишивкою та кристалами, які щедро використовує дизайнер.
Витвори мистецтва українського короля аксесуарів та капелюхів Руслана Багінського вподобали Madonna, сестри Bella та Gigi Hadid, Kat Gretchen й Miley Cyrus. А для її Величності королеви Єлизавети II український дизайнер розробив спеціальний капелюх, аби віддячити від імені українців за допомогу.
Нині ж українська мода – це й розповідь про стійкість нашого народу у війні проти кривавого агресора. Так, мінімалістична сукня від дизайнерки Лілії Літковської кольору хакі, в якій перша леді Олена Зеленська виголошувала свою легендарну промову в Конгресі США, нагадала міжнародним посадовцям про необхідність передачі зброї українській армії.
Дизайн українських грошей
Українці цінують красу і естетику у всьому, навіть у грошових знаках. Українські банкноти тричі потрапляли до рейтингу найкрасивіших у світі. У 2016 році на конкурс Banknote of the Year Міжнародного банкнотного співтовариства (IBNS) було висунуто нову 100- гривневу банкноту (з Тарасом Шевченком), у 2019 році – «свіжі» 1000 гривень (з Володимиром Вернадським), у 2021-му до переліку номінантів міжнародного конкурсу «Банкнота року» увійшли оновлені 200 гривень із зображенням Лесі Українки.
А от українські монети тричі здобували перемогу у різних номінаціях Coin of the Year.
У 2023 році – монета до 30-річчя Незалежності і 25-річчя Конституції. Минулого року в номінації «Найкраща монета про сучасну подію» перемогла пам’ятна монета України «Сміливість бути. UA». У 2025 році до переліку претендентів на звання найкращої потрапили одразу чотири пам’ятні монети України в трьох номінаціях Coin of the Year. Вони змагатимуться за перемогу з іншими 96 монетами з 37 країн світу.
Є шанси у недалекому майбутньому підсилити свої позиції на конкурсі краси для грошей і нашій паперовій гривні: у травні цього року НБУ оголосив про намір організувати дискусію щодо зміни вигляду грошей. В Нацбанку вважають, що на сучасній гривні має бути закарбована сучасна історія і сучасні герої, які дають відсіч російській навалі.
Сучасна уніформа Збройних Сил України
Українська військова уніформа зразка 2015 року стала результатом кардинального переосмислення після подій 2014 року.
Міністерство оборони, Генеральний штаб і провідні дизайнери працювали над новою формою для ЗСУ разом з офіцерами, які мали бойовий досвід АТО. Завданням було поєднати стандарти НАТО з українською ідентичністю.
Камуфляж ММ-14 «піксель» розробили під специфіку ландшафтів України — від степів і лісів до міських умов, використавши пісочні, оливкові та сірі відтінки. Уніформа отримала сучасний крій, вентиляцію, тактичні кишені та систему розвантаження. Символіка підкреслювала національність — жовто-блакитні шеврони, тризуб і напис «Збройні Сили України».
Поступово дизайн уніформи розвивався. Військовий дизайнер Тарас Іщик створив нову візуальну айдентику: логотипи, шрифти та унікальний тризуб, що поєднує історію УНР із сучасністю. Зробили свій внесок і волонтерські ініціативи: зокрема, ArmWomenNow розробили форму для жінок-військовослужбовиць.
Нещодавно з’явилась інформація про те, що Міноборони планує поступовий перехід з «пікселя» на Multicam — маскувальний малюнок ММ-25. Новий зразок форми матиме кращі маскувальні властивості та якість тканини.
Еволюція української військової уніформи відображає шлях нашої армії від радянських стандартів до власних принципів та інтеграції у європейський безпековий простір.
Вуличні мурали
З початком повномасштабної війни на вулицях українських міст побільшало муралів, що розповідають історії героїзму, болю, надії та єдності.
«Привиди Києва», «Свята Джавеліна», «Пес Патрон», «Герої без зброї» — ці та інші образи-символи спротиву російській агресії вже закарбовані на стінах київських будівель.
Авторами муралів є як українські митці, так і знані у світі художники. Їхні роботи — це візуальний маркер національної ідентичності, віддзеркалення сміливості, солідарності, демократичних цінностей та віри в майбутнє.
Символічні мурали на честь спротиву українців уже є і в європейських містах: Відні, Берліні, Марселі, Брюсселі. Їх створили українські та закордонні художники в межах проєкту The Wall за ініціативи Українського інституту та за підтримки МЗС.
Найчастіше мурали в Україні народжуються стихійно — без складних процедур і формальних узгоджень. Проте саме ця свобода робить їх живими й щирими відгуками на події. Вони вплітаються в міський простір і виконують важливу соціальну функцію — стають місцями для обговорення, рефлексії та формування колективної пам’яті.
КУЛЬТУРА, МОВА, МИСТЕЦТВО
Червона Рута
«Червона Рута» – неофіційний гімн української культури, написаний Володимиром Івасюком у 1970 році. Ця пісня стала феноменом того часу, бо своєю появою спростувала твердження про меншовартість української мови та піднесла риси національно-культурної самобутності й ідентичності українців.
Івасюк три роки працював над створенням «Червоної Рути», досліджуючи українську народну творчість. Музичні критики вважають цю пісню еталоном пісенного твору, в якому органічно поєднані сучасні ритми з елементами народного українського співу.
«Червона Рута» з’явилася тоді, коли українська естрада лише почала зароджуватися. Пісня швидко стала дуже популярною. Цей успіх, звісно ж, не сподобався тодішній радянський владі, яка зробила все для призупинення розвитку української естрадної музики, а сам Івасюк помер за загадкових обставин у 1979 році.
Тільки у 1989 році відбулося часткове повернення до творчості Івасюка – зʼявився молодіжний фестиваль української музики, який назвали «Червона Рута». Він зібрав разом молодих виконавців та привернув увагу світу до української молодіжної культури.
І пісня «Червона Рута», і фестиваль, названий в її честь, стали важливими кроками на шляху до відновлення української державності. Вони символізують культурний спротив радянській системі та прагнення українського народу до свободи та незалежності.
Книжковий Арсенал
Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» — одна з наймасштабніших щорічних культурних подій в Україні, яка зародилася в 2011 році. Захід об’єднує літературу, мистецтво та інновації, збираючи в одному місці авторів, ілюстраторів, музикантів, кінематографістів та близько 50 тисяч відвідувачів з усього світу. Участь у виставці щороку беруть близько 200 українських видавництв. Гостями фестивалю вже стали понад 500 міжнародних авторів з понад 50 країн світу.
Мета фестивалю – створити простір для обговорення важливих суспільних тем через призму літератури. В програмі заходу, зазвичай, є презентації книжкових новинок, лекції відомих письменників, дискусії на актуальні соціальні теми, виставки та багато іншого.
Важливо, що «Книжковий Арсенал» сприяє розвитку культури читання в Україні, дав значний поштовх до зростання книжкового ринку України та допоміг десяткам українських авторів здобути міжнародне визнання.
«Книжковий Арсенал» став справжнім символом культурного відродження. Фестиваль не лише просуває та популяризує українську літературу, а й є важливою платформою для розбудови національної ідентичності та зміцнення міжнародних культурних зв’язків.
Український дубляж у кіно
Український дубляж у кінотеатрах – це справжнє мистецтво і феномен української культури. Його визнано одним із найкращих у світі.
Перші 15 років після проголошення незалежності Україна фактично була частиною російського ринку кінопрокату. Втім у 2006 році Кабмін видав постанову про обов’язкове дублювання всіх іноземних фільмів українською мовою. Це рішення дало поштовх розвитку ринку українського дубляжу та появі плеяді талановитих акторів дубляжу, які подарували голоси улюбленим персонажам з фільмів та мультфільмів.
Легендарним став переклад мультфільму «Тачки». Глядачі пішли в кіно, щоб оцінити якість українського перекладу і… закохалися в нього! Адже україномовна версія була креативною, адаптованою до глядача, з якісною локалізацією. Друга головного героя назвали Сирник, фразу «I bet even the roads on the moon ain’t this smooth» адаптували як «У самому Києві немає таких доріг», а комбайн Валєра став справжньою родзинкою україномовного перекладу. Українська версія «Тачок» стала популярнішою за російську, навіть у Дніпрі та Донецьку.
Звісно ж, такий успіх не сподобався росіянам, які століттями намагалися знищити українську культуру. Проросійські урядовці, російські прокатні компанії, МЗС РФ чинили опір та навіть заявляли, що українська мова в кіно призведе до «розпалювання міжнаціональної ворожнечі».
Український дубляж – це не лише про доступність фільмів та серіалів для українського глядача. Він також важливий для збереження, розвитку та популяризації української мови. Це важливе культурне явище, котре підкреслило національну самобутність українців.
Визнання борщу спадщиною ЮНЕСКО
Український борщ – це основна перша страва і символ української кухні. Традиційно її готують на бульйоні з буряком, а рецепт передають з покоління в покоління, а також між різними сім’ями та громадами. Але головне, що борщ однаково люблять в усіх куточках країни. Ця страва оспівується у казках, народних піснях і прислів’ях і є чітким маркером стилю життя та ідентичності українців.
1 липня 2022 року ЮНЕСКО внесла елемент «Культура приготування українського борщу» до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує негайної охорони. Повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році поставило під загрозу життєздатність цієї традиції через переміщення українців і руйнування традиційного сільського господарства, необхідного для приготування борщу.
Ініціатором офіційного визнання борщу українською національною стравою став шеф-кухар Євген Клопотенко. Він здійснив експедиції Україною та зібрав більше 700 сторінок доказів приналежності борщу нашій країні.
Рішення ЮНЕСКО поставило крапку у тривалих претензіях росії на цю страву. Росіяни постійно твердили щось про «исконно русское блюдо» і навіть називали страву «символом» своєї національної кухні. Втім, росія не вперше намагалася присвоїти те, що їй не належить. А Україні не вперше доводиться чинити опір і відвойовувати у росії різні аспекти своєї ідентичності.
ІНСТИТУЦІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ
Станція «Академік Вернадський»
У 1996 році Україна придбала британську полярну станцію «Фарадей» за символічний один фунт стерлінгів і перейменувала її на честь науковця, природознавця, автора вчення про біосферу та ноосферу — Володимира Вернадського.
Станція розташована на острові Галіндез, що входить до складу Аргентинського архіпелагу. Щороку сюди прибуває експедиція українських полярників, які проводять дослідження атмосфери, магнітного поля Землі, танення льодовиків та підвищення рівня моря, вивчають унікальну фауну Антарктики. Ці дослідження важливі для розуміння глобальних екологічних процесів та розробки стратегій адаптації до кліматичних змін.
Наразі триває 30-та антарктична експедиція, а в серпні було проведено конкурс з відбору команди, яка працюватиме на станції у 2026/2027 рр.
Умови роботи полярників нелегкі: вони живуть у замкненому середовищі, де важлива дисципліна, раціональне використання ресурсів і дотримання правил безпеки. Морози до −40 °C, сильні вітри й тривалі полярні ночі роблять кожен день випробуванням на витривалість.
У 2023 році на території станції була встановлена інсталяція «Дім. Спогади» та український тризуб Володимира Великого. Ці артоб’єкти стали для полярників символами дому та зв’язку з Україною.
Станція «Академік Вернадський» має для України важливе значення. Вона підтримує міжнародний імідж держави, утверджує її сміливі наукові амбіції та прагнення бути залученою до розвитку світової науки.
Національний банк України
Історія регулятора розпочалася навесні 1991 року. Тоді Верховна Рада ухвалила закон «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким радянський Держбанк перетворився на Національний банк України (НБУ) й отримав статус центрального емісійного банку держави.
Від перших днів Незалежності НБУ будував фундамент економічної стабільності та фінансового суверенітету держави.
За 34 роки пройшов шлях від створення національної валюти — української гривні — до впровадження сучасних монетарних інструментів.
Регулятор успішно подолав фінансові кризи 2008 та 2014 років, очищав банківський сектор від проблемних установ, запроваджував інфляційне таргетування. Під час анексії Криму та війни на Донбасі, а також у період глобальних економічних потрясінь НБУ підтримував довіру до національної валюти, захищав інтереси українців і забезпечував безперебійну роботу фінансової системи.
І зараз, на четвертому році повномасштабної війни, фінансова система України демонструє стійкість завдяки НБУ. Він забезпечує безперебійне функціонування платіжних систем, адаптує монетарну політику до воєнного стану, регулює інфляцію, побудував надійну систему гарантування депозитів.
Окрім того, попри складний час, центробанк активно працює над впровадженням інновацій — від цифрових платежів до цифрової гривні.
Це інституція, яка довела свою здатність захищати економічний суверенітет України і добробут кожного українця навіть в екстремальних умовах.
Ан-225 «Мрія» — українська легенда авіації
Ан-225 «Мрія» — найбільший та найпотужніший літак у світі, створений київським конструкторським бюро «Антонов».
Перший політ відбувся 21 грудня 1988 року, а вже у березні 1989-го «Мрія» піднялася в небо зі 156-тонним вантажем, встановивши одразу 110 світових рекордів із вантажопідйомності, швидкості та висоти польоту.
Гігант із розмахом крил 88 метрів і вантажопідйомністю 250 тонн досі не має аналогів у світі. Хоча початково «Мрію» створили для транспортування радянського космічного шатла «Буран», справжньою легендою авіації вона стала завдяки виконанню важливих для світу вантажних місій.
Літак доставляв електростанції в Австралію, перевозив локомотиви, турбіни, тонни гуманітарної допомоги в зони катастроф, медичне обладнання під час пандемії COVID-19. За 30 років «Мрія» встановила понад 240 світових рекордів.
Для українців «Мрія» була більше ніж літаком. Вона уособлювала амбіції, талант і здатність нашої країни створювати унікальні технології світового рівня.
На жаль, у перші дні повномасштабного вторгнення росія знищила «Мрію» в Гостомелі. Відбудова літака стане символом відродження й доказом того, що українська мрія — незнищенна.
Суспільне — незалежний мовник, що змінив стандарти телебачення
Суспільне Мовлення — найбільша незалежна медіакомпанія в Україні, що об’єднує низку телеканалів, радіостанцій, національну мережу місцевих каналів та диджитал-платформ.
Створене у 2017 році як альтернатива державному телебаченню радянського зразка, Суспільне запровадило нові стандарти журналістики: неупередженість, фактчекінг, різноманітність думок.
Місія Суспільного: «Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну і світ, налагоджувати громадський діалог для зміцнення суспільної довіри».
Мовник підтримує українську мову й культуру, створює освітні та дитячі програми, розвиває регіональне мовлення.
Під час повномасштабної війни Суспільне стало голосом України для світу — його кореспонденти працюють на передовій, розповідають правду про російську агресію, спростовують ворожу пропаганду та формують культуру медіагігієни в суспільстві.
Телемарафон Суспільного «Єдині новини» об'єднав українців навколо достовірної інформації, а його контент транслюють міжнародні канали.
Суспільне — це символ свободи слова та професійної журналістики, приклад того, як медіа здатні впливати на національну ідентичність і піднесення держави.
Дія — цифрова держава у смартфоні
Мобільний застосунок і портал Дія запустили на початку 2020 року в межах програми «Держава в смартфоні». Відтоді понад 21 мільйон українців отримали доступ до держпослуг онлайн — без черг і бюрократії.
У застосунку Дія доступні 14 цифрових документів та понад 30 електронних послуг (на вебпорталі Дія — 130 послуг). Сервіси Дії вже інтегрували понад 15 тис. держустанов та компаній.
Українці користуються цифровим паспортом, посвідченням водія, студентським та іншими документами. Через Дію реєструють і закривають бізнеси, продають і купують авто, подають заявки на держдопомогу, сплачують штрафи, отримують ліцензії та довідки. Дію адаптували й до воєнних потреб: українці фіксують тут пошкодження від обстрілів, подають заяви на відновлення майна та документів, отримують витяги з реєстрів.
А ще через Дію можна купити квитки на потяг, у театр і навіть одружитися, перебуваючи за сотні кілометрів. Такої можливості немає більше ніде у світі.
До слова, Дія має міжнародне визнання. У 2024 році застосунок було визнано одним з найкращих винаходів світу в категорії «Apps & Software» за версією журналу Time.
Концепція Дії надихає інші держави створювати подібні сервіси, а Україна залюбки ділиться досвідом і технічними рішеннями.
Дія стала символом нової України: технологічної, прозорої та орієнтованої на людей.
СИМВОЛИ СПРОТИВУ
Азовсталь — фортеця незламного духу
Події війни перетворили металургійний комбінат «Азовсталь» у Маріуполі на символ героїчного опору українців.
Завод розпочав роботу в 1933 році й десятиліттями був серцем економіки Приазов’я — виробляв мільйони тонн сталі та забезпечував роботою тисячі родин. Його підземні тунелі та бомбосховища, створені ще за радянських часів, стали останнім бастіоном оборони Маріуполя.
82 дні, з лютого по травень 2022 року, захисники «Азовсталі» — воїни полку «Азов», морські піхотинці, нацгвардійці, прикордонники, поліція — тримали оборону. В повному оточенні, під безперервними обстрілами, без достатнього постачання води, їжі та ліків. Підземні лабіринти заводу стали укриттям для поранених бійців, жінок та дітей.
Російська армія кинула на штурм понад 20 тисяч солдатів і найпотужнішу техніку, але захисники Маріуполя мужньо стояли до останнього.
16 травня, за наказом вищого військового керівництва, вони вийшли з «Азовсталі». Частина бійців потрапила в полон, важкопоранені були евакуйовані. Згодом, під час обміну полоненими, деякі захисники «Азовсталі» були звільнені, але багато з них досі перебувають у російському полоні.
«Азовсталь» стала метафорою України — знекровленої, але непереможної. Оборона заводу довела світові, що українці готові боротися за свою свободу до останнього.
Фраза «Русскій воєнний корабль, іді …..»
У перший день повномасштабного вторгнення прикордонники острова Зміїний саме цими словами відповіли на ультиматум російського крейсера «Москва».
Тринадцять прикордонників Ізмаїльського прикордонного загону, опинившись перед вибором між капітуляцією і гідністю, обрали гідність. Того ж дня ДПС повідомила, що зв'язок із прикордонниками на Зміїному втрачено — їх узяли в полон.
Однак без вагань сказана росіянам фраза стрімко поширилась світом і стала символом українського спротиву. Її друкували на плакатах під час мітингів на підтримку України, згадували в європейських газетах, ще довго використовували в мемах і соцмережах.
Укрпошта увіковічнила момент на поштовій марці, яка побила рекорди продажів і стала культовим предметом колекціонування.
Символічно, що крейсер «Москва» через два місяці затонув у Чорному морі, а слова українських захисників продовжують жити як символ непокори.
Зміїний — маленький острів великої свободи
Острів Зміїний — невеликий клаптик суші в Чорному морі, що став потужним символом української незламності. Його стратегічне значення визначається розташуванням біля дельти Дунаю: контроль над островом відкриває доступ до морських шляхів і впливає на безпеку південних регіонів України.
24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, саме тут пролунали слова, що облетіли світ: «Русскій воєнний корабль, іді…». Ця відповідь українських прикордонників на вимогу росіян здатися перетворилася на символ гідності й непохитності нашої нації.
Протягом кількох місяців Зміїний був ареною запеклих боїв. Росія намагалась утримати його як плацдарм, але завдяки ударам Збройних Сил України ворог змушений був відступити. 30 червня 2022 року над островом знову замайорів синьо-жовтий стяг.
Зміїний чітко показав росіянам, що українці готові обстоювати навіть крихітний клаптик своєї землі.
Рух «Жовта Стрічка»
«Жовта Стрічка» — це рух громадянського спротиву окупації, започаткований у квітні 2022 року.
Його символ — жовта стрічка — вперше з’явився на вулицях Херсона. Відтак швидко поширився по всіх окупованих містах України, від Донбасу до Криму. Для мешканців жовта стрічка є знаком єдності та нагадуванням: «Це — Україна».
Активісти руху діють мирними методами: розвішують стрічки, розклеюють постери, малюють графіті, поширюють українські символи. Вони відкрито показують: жодні «укази» окупантів, нав’язування паспортів, російських SIM-карт чи пенсій не змусять українців відмовитися від своєї ідентичності.
Рух бойкотує все російське на тимчасово окупованих територіях — від адміністрацій до псевдореферендумів. Також активно працює над зривом усіх можливих способів примусової мобілізації українців до лав російської армії. Попри ризики, «Жовта Стрічка» демонструє, що спротив можливий навіть без зброї.
У 2022 році рух отримав престижну Премію Сахарова від Європарламенту «За свободу думки». Частину грошової винагороди, а саме 350 тис. грн., активісти спрямували на підтримку лікарні «Охматдит», яка постраждала від ракетного удару.
«Жовта Стрічка» — це голос окупованих міст, доказ незламності та віри у визволення. Вона стала важливим символом сучасної української ідентичності: коли навіть у найтемніших умовах люди не втрачають свободи всередині себе.
СПОРТИВНІ ЗДОБУТКИ
Легенди українського боксу
Україна відома в світі своїми талановитими боксерами, які здобули вагомі перемоги. В історії боксу заслужене місце займають брати Володимир та Віталій Кличко. Саме їхні перемоги встановили новий стандарт для наступних поколінь боксерів. Втім техніка бою у братів зовсім різна: Віталій запам’ятався потужним ударом, а Володимир - тривалістю утримання титулів та кількістю перемог у боях за чемпіонський пояс.
У 2011 році брати Клички зібрали всі чемпіонські пояси суперважкого дивізіону: Віталій володів паском WBC, а Володимир рештою – WBO, IBF і WBA. У 2018 році легендарних боксерів внесли до Книги рекордів Гіннеса як братів-чемпіонів, які на двох провели найбільшу кількість боїв.
Сьогодні боксерська слава України у світі не згасає завдяки феноменальним перемогам Олександра Усика. Він – абсолютний чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO WBC, IBF, WBA, The Ring. На Олімпійських іграх-2012 Усик здобув свою першу золоту медаль, а згодом перейшов у професійний бокс, де швидко завоював право зватися одним з найкращих боксерів світу своєю унікальною технікою та витривалістю.
У 2012-му Усик запам’ятався тим, що виконав переможний гопак просто на Олімпіаді. Сьогодні боксер підкреслює свою національну приналежність та нагадує про Україну на кожному бою. Для цього він готує ефектні виходи на ринг – у козацькому вбранні, з синьо-жовтим прапором під українські пісні.
І брати Клички, і Олександр Усик піднесли Україну на міжнародній арені. Стали справжнім брендом, котрий назавжди асоціюється з Україною.
Футбол: Євро 2012
Чемпіонат Євро-2012 відкрив нашу країну світові. Турнір приймали чотири українських міста – Київ, Донецьк, Харків, Львів.
Для нашої країни це стало справжнім викликом, адже у стислі терміни треба було побудувати нові стадіони, готелі, дороги, модернізувати летовища. На підготовку до чемпіонату Україна витратила рекордну на той час суму – близько 12 мільярдів євро. За кілька років було зроблено стільки змін, на які зазвичай йде 20-30 років.
Втім старання виявилися не марними і їх належним чином оцінили європейські гості. Експерти відзначали високий рівень проведення чемпіонату. Наприклад, Донбас-Арену визнали однією з найкращих арен світу і це було підтверджено на практиці. Під час матчу групового етапу між Францією та Україною пустився сильний дощ. Однак газон був настільки якісним, що футболісти змогли продовжити гру вже за 15 хвилин.
На Євро-2012 протягом двох футбольних тижнів в Україну приїхало 8,3 млн вболівальників, київський та донецький аеропорти приймали по 200 літаків на день. Разом з футбольними матчами, закордонні гості побачили культурні багатства та гостинність українців, красу наших міст.
Євро-2012 став не просто масштабним проєктом, а й національною ідеєю, яка об'єднала народ і створила сторінку в історії України.
Шахова школа
Імена українських шахістів та шахісток знають у всьому світі. В українських гросмейстерів є усі титули, які тільки можна здобути. Вони, зокрема, стали чемпіонами всесвітніх шахових олімпіад, командних чемпіонатів світу і першості Європи.
Легендарним українським гросмейстером по праву вважають Василя Іванчука. Він – дворазовий олімпійський чемпіон та переможець десятків міжнародних турнірів. Серед його здобутків також перемоги на чемпіонаті Європи (2004), чемпіонаті світу з бліцу (2007) та чемпіонаті світу з рапіду (2016).
Гідно представили Україну на міжнародній арені українські шахістки сестри Анна та Марія Музичук. Анна Музичук — триразова чемпіонка світу з шахів серед жінок, дворазова чемпіонка світу з блискавичних шахів та чемпіонка світу зі швидких шахів. Марія Музичук — чемпіонка світу з шахів серед жінок 2015 року. У 2024 році сестри Музичук увійшли у ТОП-10 найсильніших шахісток планети.
Ще один українець – Руслан Пономарьов – став наймолодшим у світі гросмейстером світового рівня. Це звання він виборов у 1998 році. А у 2002-му Пономарьов став наймолодшим чемпіоном світу та побив колишній рекорд Гаррі Каспарова.
Анна Ушеніна стала першою в історії чемпіонкою світу з України (2012 рік) та 28-ю жінкою, яка здобула звання міжнародної гросмейстерки.
Своїми здобутками українські шахісти прославляють Україну в усьому світі, а їхні перемоги стали справжнім національним надбанням нашої країни.
Паралімпійські досягнення збірної
Україна пишається своєю паралімпійською збірною, адже спортсмени показують надзвичайні результати. Вони беруть участь у Паралімпійських іграх з 1996 року, не пропустивши жодної з того часу. За всі роки виступів Збірна України здобула 613 медалей: 472 на літніх та 141 на зимових.
Вражаючим став виступ українців на Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, коли вони здобули рекордну кількість медалей – 117, з яких 41 була золотою. Тоді Україна посіла третє місце, обійшовши США, Німеччину та навіть господарку змагань – Бразилію.
Ще вище у загальнокомандному рейтингу українці опинилися на зимових Паралімпійських іграх у Пекіні-2022. Тоді вони вибороли 2 місце, поступившись лише Китаю. Змагання відбулися на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, а українці вийшли на головну арену Паралімпіади-2022 із закликом до миру та демонструючи боротьбу українців проти країни-агресорки.
Українці на Паралімпійських іграх стали справжнім символом незламності, продемонструвавши всю суть характеру свого народу – боротися за перемогу, не зважаючи ні на що.
Олімпійські чемпіони часів незалежності
Вперше Україна виступила на Олімпійських іграх взимку 1994 року. Тоді 37 спортсменів з десяти видів спорту дебютували на Іграх у Ліллерхамері, а завершивши змагання з двома медалями – однією золотою і однією бронзовою.
“Золото” для України виборола фігуристка Оксана Баюл, яка стала першою олімпійською чемпіонкою в історії України. Це було справжнім сюрпризом, зокрема, і для організаторів, адже ті не підготували український гімн, який мав лунати на церемонії нагородження. Цю “накладку” довелося вирішувати на ходу.
Втім, після цього організатори Олімпійських ігор більше не допускають таких помилок, адже українці гідно представляють свою країну на міжнародній арені. Вони здобували перемоги у різних видах спорту, серед них: Яна Клочкова (плавання), Лілія Подкопаєва (спортивна гімнастика), Юрій Чебан (веслування на каное), Ольга Харлан (фехтування), Василь Ломаченко (бокс), Олександр Усик (бокс) та багато інших.
За часи незалежності українські спортсмени взяли участь вже у восьми Олімпійських іграх та здобули 39 золотих медалей. Всього на літніх Олімпіадах Україна виборола 139 медалей (золотих, срібних та бронзових), а на зимових - 21. Найчастіше наші спортсмени здобувають призові місця у таких видах спорту як боротьба, бокс та плавання.
Досягнення України на Олімпійських іграх ще раз підкреслюють цілеспрямованість української нації, а особливо – на шляху до перемоги.
.png)